(Берлін) Повстанці на сході України затримують цивільних осіб і використовують їх для примусових робіт, повідомляє Х’юман Райтс Вотч. Судячи з усього, таким чином повстанці отримують у своє розпорядження безкоштовну робочу силу.
Деякі цивільні особи, задіяні у примусовій праці, зазнають побоїв або іншого жорстокого та принизливого для гідності поводження. У ряді задокументованих нами випадків їх змушували працювати на блокпостах і поблизу зони бойових дій, піддаючи ризику бути поранененими або вбитими.
«Бойовики на сході України повинні припинити практику створення „штрафних бригад“ і не наражати цивільних осіб на небезпеку на передовій, — каже Х’ю Вільямсон, директор Х’юман Райтс Вотч з Європи та Центральної Азії. — І перше, і друге — серйозні порушення гуманітарного права».
У середині серпня в Донецьку дослідники Х’юман Райтс Вотч опитали кількох людей, які побували на «виправних роботах», родичів «штарфніков», а також представника самопроголошеної Донецької Народної Республіки (ДНР). Всі вони розповіли, що за порушення комендантської години, розпивання спиртного в громадських місцях, вживання наркотичних засобів та інші дрібні порушення можна отримати до 30 діб «виправних робіт». Ми самі також кілька разів спостерігали такі «бригади», задіяні на блокпостах.
У двох задокументованих нами випадках цивільних осіб відправили на «виправні роботи» за розпивання пива в громадському місці. «Штрафні бригади» виконують різноманітні роботи, пов’язані з фізичною працею, такі як наповнення піском мішків на блокпостах, прибирання сміття, риття окопів і робота на кухні. Люди, що побували на «виправних роботах», розповідали нам, що вони перебували поблизу зони бойових дій, і описували свою роботу як небезпечну. І вони самі, і родичі таких людей в інтерв’ю Хьюман Райтс Вотч відзначали, що ця практика широко поширена в регіоні. За непокору людям погрожують розстрілом.
Виявлені нами факти в цілому збігаються з інформацією, опублікованою в The New York Times, де, зокрема, наводилися слова командира блокпосту, який визнав, що всі люди, котрі працюють під його наглядом, отримали по 15 діб «виправних робіт» за те, що «заподіяли шкоду суспільству».
За словами опитаного нами представника ДНР, який побажав лишитися анонімним, від 7 до 30 діб «виправних робіт» дають за незначні порушення, і для призначення цього покарання не потрібен судовий розгляд. Він пояснив, що до риття окопів, прибирання баз і виконання фізичних робіт на блокпостах іноді залучають підозрюваних у скоєнні серйозних злочинів. Робота на користь ДНР, за його словами, це шанс «спокутувати провину». Про примус до праці дослідникам Х’юман Райтс Вотч також розповіли кілька проукраїнських активістів, які зазнали тортур після захоплення ополченцями.
«Примусова праця — це лише одне з багатьох серйозних випробувань, яких зазнають особи, затримані на сході України», — зазначає Х’ю Вільямсон.
Олександр (ім’я змінене) розповів Х’юман Райтс Вотч, що 15 серпня 2014 року ополченці затримали на автобусній зупинці в центрі Донецька його 25-річного племінника, у якого в руці була відкрита пляшка пива. Наступного дня Олександр, який шукав племінника по всьому місту, прийшов до будівлі СБУ, де представники ДНР щодня зачитують списки затриманих. Почувши прізвище племінника, Олександр з’ясував, що той буде відправлений на 10 — 30 діб «виправних робіт» — рити окопи.
Михайло (ім’я змінене) розповів Х’юман Райтс Вотч, що ополченці забрали його сина Дмитра 13 серпня, невдовзі після півночі, коли той повертався з побачення. Його звинуватили у порушенні комендантської години, запровадженої в Донецьку з 23:00 до 06:00, і доставили до штабу ополченців. Представник ДНР повідомив Михайлу, що його син має відбути 15 діб «виправних робіт».
21-річний Антон (ім’я змінене), який перебував на «виправних роботах» з 22 липня по 1 серпня, розповів Х’юман Райтс Вотч:
Вони [озброєні ополченці] забрали мене вночі. Я повертався додому і був трохи нетверезий. Мене побили, відвезли в ОДА [облдержадміністрацію в Донецьку], там знов побили. Зрештою відправили в цю бригаду з десятком інших таких же «порушників». Ми різну роботу виконували: мішки піском набивали, на вулицях сміття прибирали, чистили овочі, прибирали в деяких приміщеннях. На блокпостах реально страшно було: зовсім поруч стріляли.
28-річного студента Юрія (ім’я змінене) ополченці забрали в середині липня — на вулиці з відкритою банкою пива. Він розповів Х’юман Райтс Вотч, що шість діб пробув на «виправних роботах» в невеликий бригаді на блокпосту в селі Первомайське на північний захід від Донецька і в 10 км від Карлівки, де в той момент проходила лінія фронту між урядовими силами і ополченцями:
Поки я там був, блокпост два рази обстрілювали. Коли починався обстріл, ополченці говорили нам, куди бігти, де ховатися і як укриватися від обстрілу ... Мені здається, їм просто робочі руки потрібні були. За два дні, як я туди потрапив, ще двох привезли: розпивали пиво під час комендантської години. У них синці були. Вони мені розповідали, що їх били [в штабі ополченців], вимагали, щоб вони зізналися, що наркомани... Мені пощастило — мене самого не били... Але ці роботи — страшна справа. Вбити може, якщо блокпост обстрілювати будуть, поруч весь час обстріл чути...
Міжнародне гуманітарне право дозволяє сторонам конфлікту за певних умов залучати цивільних осіб до обов’язкових робіт. Однак це не має супроводжуватися насильством, подібна праця має бути оплачуваною, а виконувані роботи не повинні мати безпосередній стосунок до військових дій. Ці вимоги застосовуються незалежно від того, чи були ці цивільні особи затримані за певні порушення, чі ні.
«Якщо командування повстанців на сході України має хоча б найменший намір дотримуватися законів і звичаї війни, то воно повинне покласти край практиці застосування примусової праці», — відзначає Х’ю Вільямсон.
